Даний збірник дитячих історій був підготовлений мною для учасників координаційної ради, організованої ОДА за участю працівників міліції, служби у справах дітей, освіти, медицини,голів опікунських рад .Основною задачею збірника було змінити стереотип негативного відношення посадових осіб ,відповідальних за долю дитини до дітей вулиці, довести до усвідомлення того, що діти знаходяться за межами сімейного виховання не тому, що вони є поганими, а тому, що їм погано,і вони дуже потребують нашої допомоги, більше того: часом дитина опиняється на вулиці через байдужість посадовця.
Якщо до 2003 року обстеження та лікування дітей у медичних закладах м.Львова було дуже проблематичним, то після отримання даного збірника 16 керівників медичних закладів запропонували адміністрації притулку свою допомогу і по сьогоднішній день завжди готові прийти на допомогу , за що ми їм дуже вдячні..
1.
2003 рік.
Нас вже давно не 52 мільйони. І вже, напевно, не 49.
Населення України зменшується і, нажаль, не тому, що вмирають старі, а тому, що не народжуються діти.
За даними статистики України 2000 року : дітей віку
17 років- 900 тисяч
1 року- 420 тисяч
З них 90% — народжені в сім»ях, які знаходяться за межею бідності
90%- хворі.
2003рік. м.Львів. 90% бігбордів і рекламних щитів присвячені рекламі алкоголю і тютюну. Підвальні приміщення жилих будинків, каналізаційні колектори переповнені голодними бездомними дітьми, єдиним засобом для прожиття яких- крадіжки та жебрацтво. Непоодинокими є випадки, коли батьки самі виганяють своїх дітей на заробітки, будучи безробітними, позбавленими житла. А взагалі- жебракують всі, хто може: і ті, хто інакше не може вижити, і ті, хто влаштований в інтернати, і ті, кого батьки, нагодувавши, вбравши, відправили в школу ( в сусідньому під»їзді чи в квартирі в котрогось з товаришів можна перевдягнутись в лахміття ,і, замість того, щоби йти до школи- напросити грошенят для гри на автоматах). . Їх групами привозять у притулок працівники міліції ,часто в наручниках: брудних, обдертих, завшивлених і смердючих. В кожного четвертого- короста.
Свою негативну роль в ситуації, що склалась , відіграли роми, жебрацтво для яких було промислом ще за радянських часів: саме вони в перші кризові роки почали полювати на дітей з неблагополучних сімей, пропонуючи тим заробітки в людних місцях, з яких діти віддавали своїм «роботодавцям» від 50% і більше .Економічна та політична криза суспільства, соціальний занепад, відсутність єдиної державної програми захисту дитинства призводять до того, що останнім часом спостерігається не тільки духовне падіння , а й розрив історично сформованих сімейних традицій, втрата зв»язків поколінь,педагогічна занедбаність батьків. І звідти- поява відчуття незахищеності дитини в сім»ї, яке тягне за собою втечі з дому, жебракування ( ще одна проблема ,яка є не менш важливою, аніж попередні і яку розв»язувати прийдеться ще десятиліттями).
Нині наша держава вже дійшла до тої грані, коли подальші безпечні кроки являються катастрофічними для неї. Жодні політичні реформи, якщо вони не служитимуть вирішенню проблем дитинства в Україні, не зможуть розв»язати най глобальніше сьогоденне питання:
ЧИ МОЖНА ГОВОРИТИ ПРО ДЕРЖАВУ УКРАЇНУ ЗАВТРА, КОЛИ 90% ЇЇ МАЙБУТНІХ БУДІВНИКІВ СЬОГОДНІ ВИПАЛИ ЗА МЕЖІ СУСПІЛЬНОГО БУТТЯ?
