Хтось бачив, як плаче від власного безсилля мужчина? Я бачила — і не один раз…

Тато в Олега- молодий , стрункий, доглянутий мужчина. В сім’ї є ще одна донька. Вона ходить в приватну школу, вчиться добре.

«…А той? Ну що я маю з ним робити? Ходжу цілими днями, шукаю його. Знайду під лавкою в парку, чи в підвалі: брудний, обдертий. Притягну додому. Відмиємо, перевдягнемо. Ще не встиг вийти з кухні, як він — подушкою двері вибив, і, як вітром здуло.

Знов шукаю. Знайду в чужому під»їзді, під батареєю, замерзле, голодне…

Останній раз: привезли, грати встановили на вікнах, закрили дома самого. Через дві години приходжу- в дверях дірка( прийшли дружки і виламали), а дитини й слід простиг.

Допоможіть, бо в нас вже немає сил…»

А З-ЗА СПИНИ ВИГЛЯДАЮТЬ ОЧЕНЯТА: ХИТРІ, ЛУКАВІ І…ДОБРІ.